Заснували Пласт буквально через кілька років після створення світового скаутського руху. Перший пластовий гурток з’явився у 1911 році, його заснували Петро Франко та Іван Чмола. У 1912 році у Львові гурток юнаків Олександра Тисовського склав першу пластову присягу. Саме ця подія є офіційним днем народження українського скаутингу. Назву обрали на честь пластунів — легендарних козаків-розвідників. Тепер в Україні майже 10 тис. пластунів — і ще близько 5 тис. за кордоном.

З ініціативи кількох людей Пласт виріс до зустрічей зі світовими лідерами та візіонерами, масштабної роботи з дітьми та молоддю, і, звісно, волонтерства. Разом ми мандруємо, пишемо, спілкуємось, робимо проєкти й ділимось досвідом, навчаємо один одного, зростаємо через інтерес до життя загалом і постійну потребу дізнатися щось нове безпосередньо у Пласті. Любиш життя — іди у Пласт.

Можливо, у вас є образ пластуна як обов’язково підлітка. Але виявляється, долучитися до руху у дорослому віці теж можливо — я перевірила це на собі. Взагалі-то я привела в організацію доньку. Її пластова станиця Буча — одна з найбільших і найактивніших в Київській окрузі. Саме там я дізналася, що кілька разів на рік досвідчені дорослі пластуни проводять спеціальні вишколи (вони називаються КВДЧ — Кваліфікаційний вишкіл дійсного членства) для людей, які виявили інтерес долучитися до Пласту у дорослому віці.

Щоразу це два дні тематично-ігрового дорослого двіжу за мотивами якогось фільму чи книжки. Наприклад, вишколи за мотивами «Володаря кілець» чи Марвелівського кіновсесвіту. У це все вплітають базові знання про Пласт і діяльність організації.

Понад рік тому такий пройшла і я — про Сімейку Адамсів. Після такого вишколу вже можна купити собі однострій, а інші пластуни пов’яжуть новенькому пластову хустку — все це важливі символічні події. 

Фактично робота організації побудована на багатьох вишколах і дошколах: від домедичної підготовки до основ психології. Любиш знання — іди в Пласт. Тому я одразу почала ґуґлити, куди б ще потрапити в межах руху. 

Пластуни 18+ мають курені, такі собі клуби по інтересах. У кожного з них свої правила, обов’язки, особливості й фокус діяльності. Я просто зависла на описах цих куренів і їхніх сторінках у соцмережах. А на великих пластових святах захоплено дивилась на дорослих, які до них належать. У них є особливі елементи на однострої чи специфічний колір хустки.

Влітку у Пласті багато мандрівок і таборів, але після 30 знайти щось, що впишеться у невеликий пластовий досвід і робочий графік — ще той виклик. 

Крім того, в Пласті є особливі «місця сили» і, звісно, ж мені дуже хотілося туди потрапити. В Україні такою безперечно є пластова оселя «Сокіл» на Франківщині. Саме тут 100 років тому почали будувати табір, а у 1926 році Іван Чмола провів перший пластовий збір. 

У радянський час «Сокіл» був зруйнований. Але з відновленням незалежності України силами й завзяттям нового покоління знову повернувся. Кожне приміщення тут назване на честь видатних пластунів. Зараз це три будівлі та каплиця. Біля каплиці є хрест пластунам, полеглим за волю України, «тим, хто не зломили своїх присяг», — його встановили ще у 1993 році.

На «Соколі» є традиція: кожен пластун, який уперше потрапляє сюди, приносить до цього хреста камінь з річки, що тече нижче в долині. У 2012 році про цю традицію згадували й в фільмі «Смуга перешкод». Через десять років, уже під час повномасштабного вторгнення, один із героїв того епізоду, Юрко Стецик, загинув. 

У 2024-му свій камінь на «Сокіл» принесла і я. Тоді вперше після п’ятирічної перерви тут проходив Міжкрайовий вишкільний табір «Життя в Пласті». Анкета про це лякала новими термінами, а додавало страху розуміння, що в’язати вузли, орієнтуватися по карті чи виживати у природі я вмію десь на одиницю з п’яти. Але потрапити туди стало справжнім джекпотом. Виявилось, що за цей час вдасться пройти експрес-курс юнацької програми й навіть стати хоч у грі гетьманською вірлицею. То у юнацтві найвище звання.

Загалом у цій грі за десять днів я познайомилась з неймовірною кількістю фантастичних людей, досвідчених пластунів, а ще — з вузлами, розпалюванням вогню, пошуком їжі й картографією. Все, що лякало, тепер неймовірно драйвило. Тут я пройшла теоретичну частину вишколу для виховників юнацтва. А ще ми співали написану саме тут знакову для всіх пластунів пісню «При ватрі». Її виконувала навіть знаменита Квітка Цісик. Вона, до речі, теж була пластункою. Любиш історію — іди у Пласт.

Попри багато справ, у мене нарешті був час порефлексувати, згадати про мрію навчитися грати на гітарі й звісно ж, знайти свій курінь. У грудні 2024 року дівчата з куреня «Чортополохи», з якими я познайомилася на «Соколі», запросили на Курінну раду, де я написала заяву на вступ. Тепер разом ще з 30 подругами ми робимо благодійні проєкти, проводимо вишколи, займаємось виховництвом, організовуємо табори. Любиш жити зі змістом — іди у Пласт.

Поруч з любителями пригод і подорожей, у Пласті є люди, які не мають такого досвіду. Тому найбільше у русі я люблю контрасти життєвих досвідів. Наприклад, на вишколі з практичного пластування восени я була зі своєю подругою, яка уперше в житті розкладала намет і ночувала у ньому. Це, мабуть, мій найтепліший спогад цього року — бачити, як буденні справи, дорослість, відповідальність перетворюється на щиру радість і захоплення. Зранку бігаєш у діловому костюмі й туфлях на каблуках, а уже наступного дня береш наплічник, розбираєшся з наметом і розводиш вогонь. Це уже те, що я вміло навчилася поєднувати. Любиш різноманітне життя — іди в Пласт.

У лютому замість соло-подорожі на день народження кудись ближче до сонця я обрала зимову мандрівку Холодним Яром від куреня «Щезники». У -18 градусів. За шість годин командою ми пройшли 20 кілометрів. По ходу — від пам’ятника Максимові Залізняку до його дуба — треба виконати понад 20 завдань на кмітливість і винахідливість. На старті для пильності нам видали по курячому яйцю, яке цілим треба було донести до фінішу. У цих моментами дивних завданнях між ярами й полями усвідомлюєш, наскільки круто відчувати підтримку команди, організаторів і самого місця. Любиш жити цікаве життя — іди у Пласт.

Кожен пластун і пластунка добровільно складають пластову присягу й обирають її своїм життєвим орієнтиром на кожен день. Присяга — це про тяглість поколінь, нагадування про те, що за нашими спинами — понад століття й тисячі пластунів і пластунок. Не зламати своєї присяги – це захищати країну, волонтерити, сумлінно виконувати свою роботу, вигулювати собак у притулку, сортувати сміття, робити будь-що, що може допомогти мені, людям поруч, а відтак і моїй країні впоратися з будь-якими викликами.

Не зламати присяги — це щодня обирати себе й обирати Україну. І цього року на день народження Пласту я хочу про це додати, що якщо ви любите Україну — знайдіть серед 128 осередків своє місце. Ідіть у Пласт.